Технологія OLE передбачає два способи вставлення об'єктів:
вбудовування об'єкта - забезпечує вставлення в документ-приймач копії об'єкта з автоматичним встановленням зв'язку з програмою-джерелом, але зв'язок з документом-джерелом втрачається. У такий спосіб ніякі зміни оригінального об'єкта не впливають на вигляд його копії у складеному документі. Оскільки вбудовані об'єкти розташовуються всередині документа-приймача, то розмір файлу складеного документа зростає за рахунок розміру цих об'єктів.
зв'язування об'єкта - у документ-приймач вставляється не сам об'єкт, а тільки посилання на нього у вигляді образу цього об'єкта з автоматичним встановленням зв'язку і з документом-джерелом, і з програмою-джерелом. За такого способу будь-які зміни об'єкта в документі-джерелі приводять до автоматичної зміни образа об'єкта в документі-приймачі. При зв'язуванні об'єктів розмір складеного документа майже не збільшується, оскільки в документ вставляється не сам об'єкт, а посилання на нього, яке займає дуже мало місця.
Недоліком зв'язування файлів є те, що при зміні місця збереження будь-якого з файлів (основного чи зв'язаного), посилання не спрацьовує, а отже зв'язаний файл не відкривається.
На малюнку схематично показано різницю між вбудованим (1), зв'язаним (2) та вихідним (3) файлом.
Основна відмінність між вбудованим та зв'язаним файлами полягає в тому, що вони мають різні місця збереження.
Технологію OLE у повному обсязі підтримують не всі прикладні програми. Деякі з них можна використовувати тільки як приймач, інші - тільки як джерело, але є й ті, що можуть виступати в обох ролях. Наприклад, прикладні програми комплекту Microsoft Office 2010 повністю забезпечують роботу за технологією OLE, а графічний редактор Paint можна використовувати за цією технологією тільки як джерело об'єктів.
Немає коментарів:
Дописати коментар